Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 904/10475/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Шевчук С.Р. розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності м. Дніпропетровськ на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року у справі№904/10475/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності м. Дніпропетровськ доКомунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11" м. Дніпропетровськ простягнення 2 084,57 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року (суддя Рудь І.А.) у задоволенні позовних вимог Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року у справі №904/10475/14 (судді: Березкіна О.В., Дарміна М.О., Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності залишено без задоволення; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року у справі № 904/10475/14 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст.1166 та ч.1 ст.1172 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності м.Дніпропетровськ звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року у справі №904/10475/14 і прийняти нове рішення.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 22.10.2013 по 23.10.2013 року головними спеціалістами відділу експертизи тимчасової непрацездатності та надання матеріального забезпечення виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку, за результатами якої 23 жовтня 2013 року було складено Довідку про перевірку первинної медичної документації з приводу обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності лікарями амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 4, КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11".

Відповідно до якої встановлено: 1 випадок необґрунтованого продовження лікарняного листа № 197208 з 02.02.13 по 06.02.13р. (застрахована особа ОСОБА_4); 1 випадок одноособового продовження лікарняного листа № 545078 з 17.01.13 по 25.01.13р. (застрахована особа ОСОБА_5)

08.07.2013 року головними спеціалістами відділу експертизи тимчасової непрацездатності та надання матеріального забезпечення виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку, за результатами якої 08 липня 2013 року було складено Довідку про перевірку первинної медичної документації з приводу обґрунтованості видачі продовження листків непрацездатності гр. ОСОБА_6, гр.ОСОБА_7 та гр.ОСОБА_8 лікарями амбулаторій №4 та №5 КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11".

Відповідно до цієї довідки встановлено, що лікарняний лист № 782653 з 13.09.12 по 21.09.12р. (застрахована особа ОСОБА_9) продовжений в порушення вимоги Інструкції №455.

Звертаючись до Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11" із позовом про стягнення 2 084,57 грн., позивач посилаючись на ст.ст.1166 1172 Цивільного кодексу України зазначав, що дана сума є матеріальною шкодою, яка понесена позивачем з вини Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11", оскільки виплачена по неправомірно та необґрунтовано виданим та продовженим листкам непрацездатності.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди та її розміру; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням " (у редакції чинній на момент оформлення листків непрацездатності) Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням " (у редакції чинній на момент оформлення листків непрацездатності) джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є зокрема страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, чинній на момент оформлення листка непрацездатності) страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до ст.ст.6,20 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців та застрахованих осіб.

Відповідно до п.п.5.1.4 та 5.1.5 розділу 5 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності лікуючий лікар відображає в медичних картах амбулаторного (стаціонарного) хворого скарги, анамнез, у т. ч. страховий (за останні 12 місяців), дані об'єктивного огляду, додаткових методів обстеження та інше, які є підставою для визначення діагнозу та видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, перелік необхідних лікувальних та оздоровчих заходів, консультацій відповідно до стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, рекомендований режим; номер документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, термін, з якого до якого він виданий, дату наступної явки хворого на прийом, направлення на ЛКК; при чергових оглядах хворого в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого відображає динаміку захворювання, обґрунтовує корекцію лікування та призначення додаткових обстежень з урахуванням стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, визначає термін тимчасової непрацездатності та його продовження із зазначенням номера документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, дати, з якої до якої він продовжується, та дати наступного огляду. При відновленні працездатності вносить дані клінічного огляду пацієнта, що є підставою для закриття документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, із зазначенням його номера та дати, з якої пацієнт має стати до роботи.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що листки непрацездатності №737545 за період з 13.09.2012р. по 21.09.2012р. (застрахована особа ОСОБА_9) (первинний № 782653 за період з 28.08.2012 по 12.09.2012р.); №197208 за період з 02.02.2013р. по 06.02.2013р. (застрахована особа ОСОБА_4); №545078 за період з 17.01.2013р. по 25.01.2013р. (застрахована особа ОСОБА_5), видавалися та продовжувалися лікарями одноособово, без результатів та рекомендацій додаткових обстежень, за відсутності даних про об'єктивний огляд пацієнтів та обґрунтування продовження листка непрацездатності у щоденнику лікаря тощо. Проте, недотримання вищезазначених вимог Положення, свідчать лише про порушення порядку видачі лікарняного, а не свідчать про безпідставність видачі листка непрацездатності та про відсутність хвороби у застрахованих осіб, і доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст.1166 та ч.1 ст.1172 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року у справі №904/10475/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Демидова А.М.

Судді: Акулова Н.В.

Шевчук С.Р.